Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
У 2025 році День пам’яті припадає на 22 листопада – дату, що нагадує кожному з нас про мільйони безвинно загублених життів і про обов’язок перед майбутніми поколіннями зберігати історичну правду.
14 листопада здобувачі освіти 9-12 класів разом із педагогами школи долучилися до віртуальної відеоекскурсії Музеєм Голодомору. У форматі онлайн учасники мали змогу «пройтися» залами музею, побачити унікальні експозиції, артоб’єкти та відчути атмосферу місця, де збережено пам’ять про одну з найтрагічніших сторінок української історії. Під час перегляду відеоматеріалу школярі дізналися про причини та механізми штучного голоду 1932-1933 років, зрозуміли, чому він визнаний геноцидом українського народу, та усвідомили масштаб трагедії. Особливо вразили історії окремих родин і символічні експонати, які через художні образи передають біль та незламність людей того часу. Завершилася зустріч розмовою про значення родинної та національної пам’яті, адже лише пам’ятаючи злочини минулого, ми здатні захистити своє сьогодення. Учні провели паралелі між подіями ХХ століття та сучасною російською агресією, підтвердивши важливу думку: коли народ не чинить спротиву, трагедія може повторитися. Боротьба – це шлях до життя і свободи.
Учитель історії Максим Савін провів тематичні уроки для учнів 8-11 класів, приділивши увагу ключовим питанням: чому українців вбивали голодом, якими методами радянська влада організувала штучний голод, до яких наслідків це призвело та як світ визнавав Голодомор геноцидом українського народу. Під час занять було використано відеоматеріали Українського інституту національної пам’яті, які допомогли учням глибше відчути масштаб трагедії та зрозуміти, чому збереження пам’яті є моральним обов’язком кожного українця.
22 листопада о 16:00 шкільна спільнота приєдналася до Загальнонаціональної хвилини мовчання та Всеукраїнської акції «Запали Свічку пам’яті». У кожному вогнику, що засвітився на підвіконнях, – наша скорбота, наша вдячність, наша пам’ять і наша віра в майбутнє.
Пам’ятаймо, бо пам’ять – це сила, що робить нас незламними.
