Волонтерство – це інвестиція у Перемогу. З першої хвилини повномасштабного російського вторгнення багато українців відчули, що не можуть стояти осторонь і знайшли джерело енергії у волонтерстві – допомозі землякам та ЗСУ.
Нині волонтерство – це форма благодійності, у якій волонтер інвестує свій час, знання, вміння, свою віру в наближення Перемоги через допомогу людям, що цього потребують.
Діяльність волонтера дійсно є виснажливою: його робочий час протягом доби складає від 8 до 16 годин, інколи навіть і більше. Звичайно, присутнє дуже велике психологічне навантаження, оскільки те, що відбувається на території нашої країни, із твоїм народом, твоєю нацією та твоєю домівкою, не може не хвилювати і не дає права залишатися осторонь від боротьби за саме існування нашої держави, за життя її захисників і багатьох співвітчизників, що під час війни потрапили у важкі життєві умови.
Наш випускник Спіцин Іван закінчив Слов’янську спеціальну школу № 23 Доноблради у 2009 році з золотою медаллю. У старших класах був президентом дитячої шкільної організації «Веселка». Сьогодні організаторські здібності, лідерський запал, невичерпне бажання бути корисним і допомагати іншим Іван Спіцин вкладає у волонтерство.
Іван поділився з нами своєю історією, яка дійсно вражає силою його духу, цілеспрямованістю і вірою в Перемогу:
«Я не волонтер, не маю офіційного посвідчення волонтера. Після початку повномасштабного вторгнення, не маючи змоги бути військовим через проблеми зі здоров’ям, подумав: «Як я можу допомогти в захисті своєї країни, полегшити службу нашим військовим?»
Чималий вплив мала на мене моя дружина, моя родина, моя освіта і виховання. Всі ми себе ідентифікуємо українцями. Тому всі, хто зазіхає на нашу державу, починаючи з 2014 року, – вороги.
З 24 лютого 2022 р. кордони «хто ворог, а хто союзник» – стали ще більш чіткими. Прийшов час від усвідомлення переходити до конкретних дій.
Почалося все із допомоги нашим рятівникам, співробітникам ДСНС, які потребували сокир, шоломів, рукавів для гасіння пожеж. Далі – допомога військовим шпиталям… Ми шукали перев’язувальні матеріали, серйозні знеболювальні препарати, виходили на спеціалістів із Європи, які допомагали з постачанням необхідних ліків і обладнання. Чужої біди, чужого болю під час війни не може бути!
Від нашої сім’ї на фронті воюють четверо, які ніколи нічого не просили! Але ми добре розуміли, що нашим захисникам теж потрібна допомога.
А почалося все з одного повідомлення від знайомого моєї дружини, який працює в ССО (Сили спеціальних операцій ЗСУ). Хлопцям потрібна була термінова допомога в техніці. На жаль, цивільні не можуть придбати і передати зброю, але аксесуарами до військового обладнання вони можуть допомогти.
Тому свої зусилля спрямував на придбання дальномірів, дронів-розвідників, дронів із тепловізією, тепловізорів, прицілів, бронежилетів, шоломів, військового одягу, наколінників, тактичних рукавиць, окулярів, ременів, розгрузок, монокулярів, біноклів різної дальності, тактичних навушників, панам, капелюх, берців, турнікетів, аптечок різної комплектації тощо.
Все, що можна купити в військових магазинах, все купувалось і купується!
Вся наша родина або фінансово допомагає нашим бійцям, або збирає кошти, або плете маскувальні сітки.
Також наші близькі купили пікап для наших захисників.
Окрім допомоги в амуніції, ми також збираємо гроші на потреби в харчуванні. Наші бійці не мають можливості отримувати достатньо вітамінів, адже мають швидке харчування. Тому ми постачали їм такі продукти, що дозволяли поповнити раціон хлопців жирами, білками, вітамінами. Це були в‘ялені ковбаси, риба, горіхи, маслини і оливки, протеїнові батончики, кава елітних сортів та інше.
Для мене і моїх близьких у пріоритеті – військова допомога, щоб наші хлопці змогли не просто вистояти, а й перемогти, звільнити нашу країну від рашистської навали.
Багато доводиться співпрацювати з іншими волонтерами. Я в захваті від тих волонтерів, що опікуються вимушеними переселенцями, людьми, що залишилися на прифронтових територіях, де є щоденні обстріли, де завжди є ризик для життя. З особливою теплотою ставлюся до волонтерів, які займаються покинутими тваринами.
Для мене і моїх помічників-однодумців війна – не привід для відчаю, а можливість робити добро.
Вірю у Перемогу і у кожного українця!» Рідна школа пишається тобою, Іване! Здоров’я тобі, наснаги й успіхів у благородній волонтерській справі! Все буде Україна!
