19 травня шкільна родина зібралася разом на особливий онлайн-захід «Свято єдності, стійкості та гордості».
Навіть попри відстань та екрани моніторів, цей день об’єднав учнів, педагогів і батьків навколо спільних цінностей, традицій та безмежної любові до рідного закладу.
Неймовірну атмосферу свята створювали його ведучі – педагог-організатор Наталія Савіна та учень 12 класу Тимур Пацкань. Вони нагадали всім присутнім, що школа – це маленька держава, яка має власний унікальний шлях, а прапор є символом того, що всі ми – єдина команда і велика дружня сім’я.
Онлайн-захід пройшов під головним життєвим девізом школи: «Здоров’я. Духовність. Інтелект». Програма свята була насиченою, динамічною та сповненою приємних сюрпризів.
Учитель Віталій Янковецький поділився історією започаткування у школі славної традиції – патріотичної гри «Джура. Ігри патріотів». А щоб додати всім енергії, Віталій Вікторович провів запальну й веселу руханку.
Разом із Максимом Савіним учасники віртуально мандрували просторами нашої країни «Від Карпат до Донбасу», а завдяки Вікторії Коваленко дізналися багато цікавого про кулінарну культуру під час презентації «Як смакує Україна».
Надзвичайно зворушливою сторінкою заходу стала прем’єра нового випуску фільму Людмили Гладиш «Зародження храмів знань: хроніки слов’янської освіти» в рамках загальношкільного проєкту «Слов’янськ – історія без фільтрів». Дослідники проєкту Андрій та Ярина занурили глядачів в історичні витоки Слов’янської спеціальної школи № 23 Донецької обласної ради.
Присутні дізналися, як у важкі повоєнні роки ініціативна група людей з інвалідністю та учасників Другої світової війни домоглася відкриття першої школи-інтернату для дітей із порушеннями зору.
Згадали директора Миколу Васильовича Котлярова, який очолював школу 40 років, створивши унікальний та сучасний освітній простір із власним духовим оркестром, майстернями та спортивними секціями.
Ознайомилися із новітнім етапом розвитку школи під керівництвом чинної директорки Нани Вікторівни Ушкалової. Попри виклики пандемії та повномасштабної війни, завдяки її стійкості й управлінському таланту школа продовжує успішно працювати у дистанційному форматі.
Наприкінці зустрічі ведучі відкрили ще один дивовижний секрет: 25 травня шкільному гімну «Місто донецьке, місто курортне…» виповнюється 35 років! Цю пісню ще у 1991 році створили вчитель історії Павло Ковтанюк і випускник школи Ігор Скропишев, а у 2000 році випускниця Людмила Гладиш подарувала їй українське звучання. Спільне виконання цього знайомого кожному рядка стало потужним та емоційним фіналом свята.
Ми можемо бути далеко один від одного фізично, але наші серця б’ються в один унісон. Нехай наш шкільний прапор завжди буде символом добра, натхнення та майбутніх спільних перемог!
Дякуємо кожному, хто творить історію нашої школи!
